Борщівник Сосновського - це отруйна багаторічна рослина родини окружкових, яка походить з Кавказу, де її використовували для приготування супів та борщів. У середині XX століття вона була завезена в СРСР як силосна культура, але згодом виявилося, що вона легко дичіє та проникає в природні екосистеми, де витісняє інші рослини та завдає шкоди людям та тваринам.
Борщівник Сосновського містить у своїх листях, стеблах та плодах фотоактивні сполуки - фурокумарини, , які при попаданні на шкіру людини або тварини під дією сонячного світла викликають хімічні опіки, алергічні реакції, запалення, пухирі, рубці та пігментацію. Цей процес називається фотодерматитом або бульозним дерматитом. Опіки можуть бути дуже болючими та довго не заживати, а також призводити до ускладнень у вигляді інфекцій, тромбозу, некрозу та онкологічних захворювань. Особливо чутливими до фототоксичної дії борщівника є діти, люди з світлою шкірою та алергетики.
Боротьба з борщівником Сосновського потребує комплексного підходу, який включає карантинні, механічні, біологічні та хімічні методи.
Карантинні методи передбачають запобігання поширення насіння борщівника по території країни. Для цього необхідно контролювати перевезення силосної маси, сіна, зерна, гною та інших матеріалів, які можуть містити насіння борщівника. Також необхідно заборонити вирощування борщівника, як сільськогосподарської культури та вилучити його з державного реєстру селекційних досягнень.
Механічні методи полягають у фізичному видаленні борщівника з місць його росту. Для цього можна використовувати косіння, виривання, оранку, фрезерування, мульчування тощо. При цьому необхiдно дотримуватися заходів безпеки:
носити захисний одяг, рукавички, окуляри, респіратор;
уникати контакту з рослиною;
не використовувати рослинні залишки для годівлі тварин або компостування;
знищувати насіння борщівника шляхом спалювання або закопування на глибину не менше 1 метра.
Біологічні методи ґрунтуються на використанні живих організмів, які можуть поглинати, пошкоджувати або знижувати життєздатність борщівника, наприклад, посадити конкурентні види трав. Біологічний метод є екологічно безпечним та дешевим, але потребує довгого часу та наукових досліджень.
Хімічні методи передбачають застосування гербіцидів - хімічних речовин, які пригнічують ріст та розвиток борщівника. Гербіциди можуть бути селективними (дiють лише на певний вид рослин) або неселективними (дiють на всi рослини). Гербiциди можна наносити на листя або на ґрунт. Хiмiчний метод є ефективним та швидким, але потребує обережностi при застосуваннi: слiдкувати за дозами, уникати потрапляння гербiцидiв на кориснi рослини та водоймища, використовувати захисне спорядження.
Чому борщівник Сосновського небезпечний?
