Меню

Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я

Ехінококоз

Ехінококоз – це зоонозний природно – осередкований  біогельмінтоз. Захворювання характеризується хронічним перебігом, алергізацією організму, деструктивним ураженням печінки, легень та інших органів.

Людина може уражатися 4 видами збудника: Echinococcus granulosus,  Echinococcus multilocularis, Echinococcus vogeli, Echinococcus oligarthrus.

Найпоширенішим є однокамерний ехінокок – маленька гермафродитна цестода довжиною 5 – 8 мм і 1 мм шириною, що складається з головки, де є 4 присоски, 36 – 40 гачків, і стробіли, яку формують 3 – 4 членика. Останній членик найбільший і містить до 800 яєць із онкосферами.

У зовнішньому середовищі яйця зберігають життєздатність у сухій траві до 6 місяців при  температурі  до +20 градусів С. Онкосфери стійкі до дезінфектантів, при кип’ятінні гинуть за 20 секунд, витримують температуру від -30 градусів С. до +38 градусів С. У грунті (залежно від вологості) вони зберігають життєздатність до 1 року.

Ехінокок зустрічається повсюдно. В Україні реєструється переважно в південних областях ( Херсонській         , Миколаївській, Одеській, Автономній республіці Крим). Щорічно виявляють 20 – 30 випадків цієї хвороби. В лісостеповій і поліській зоні України формуються осередки ехінококозу переважно за участю свиней і собак.

Механізм передачі ехінокока – фекально – оральний, шляхи передачі- харчовий, водний, побутовий.

Чинники передачі до людини – овочі, фрукти, забруднені руки онкосферами ( під час контакту з собакою, коровою, свинями, вівцями).

Велика та мала рогата худоба заражається на пасовиськах під час поїдання трави, забрудненої онкосферами ехінокока. Зараження хижаків відбувається під час поїдання органів травоїдних тварин.

В організмі собаки (вовка, лисиці) статевозріла форма паразитує від 5 місяців до 1 року.   Яйце потрапляє в шлунково кишковий тракт із забрудненою їжею ( трава, овочі, ягоди) проміжного хазяїна тварини або людини, руйнується, звільняючи зародок ехінокока (гексант). Гексанти за допомогою гачків укорінюються в слизову оболонку тонкої кишки, а потім проникають у кровоносні судини. Із током крові зародок заноситься в різні органи і поступово перетворюються на ехінококову кісту .

У людини переважно формується ехінококоз печінки (60-80%), легень (20-25%), значно менше – селезінки, нирок, мозку, кісток, органів малого тазу. Материнська кіста росте повільно 0,2 – 0,5 см за 5 місяців. Протягом 3 – 10 років діаметр кісти збільшується і сягає від 1 до 30 см. Описані випадки, коли вага кісти сягала понад 10 кг.

Людина, як проміжний хазяїн, є епідемічно безпечною, оскільки вона є глухим біологічним кутом для личинкової стадії ехінококу, але сприйнятлива до ехінококозу.

Найбільша захворюваність спостерігається серед працівників тваринницьких ферм, боєнь, серед пастухів, чабанів, а також власників собак та членів їх родин. Імунітет нестійкий, тому можливе повторне зараження.

Інкубаційний період ( час від зараження до початку проявів хвороби) – від кількох місяців до десятиріч, у залежності від локалізації, чисельності і швидкості росту цисти-кісти.

Основні клінічні симптоми.

При локалізації цисти у печінці виникає важкість, ниючий біль у правому підребер’ї, іноді жовтяниця.  При легеневій    локалізації цисти викликають задишку, слабість, біль у грудній клітці під час дихання, кашель нерідко супроводжується виділенням кров’янистого харкотиння. Локалізація цисти в мозку, серці, у черевній порожнині, статевих органах спричинює порушення функції цих органів. При розриві міхура інвазуються сусідні органи і тканини, тоді з’являється множинний ріст міхурів або виникають ускладнення (перитоніт, анафілактичний шок, сепсис). Нагноєння місць ураження може призвести до смерті.

Оперативне втручання є основним методом лікування незалежно від локалізації процесу.

Профілактичні заходи.

Провідна роль належить дотриманню особистої гігієни, особливо у разі контакту з м’ясоїдними тваринами:

  • не торкатися руками собак при вживанні їжі,
  • миття рук після дотику собак,
  • вживання в їжу вимитих овочів, ягід, фруктів,
  • проводити планову дегельмінтизацію собак, особливо бродячих.

 

 

Лікар паразитолог

Василь ФЕДОРІВ

 

phone-handsetmagnifiercrossmenu linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram