В Київській області в фермерському господарстві виявлено випадок сибірки. Захворіла одна з кіз даного господарства. Цей випадок повинен підвищити насторогу до даного захворювання, оскільки сибірка в людини має тяжкий перебіг і часто закінчується смертю.

У зв’язку з утворенням збудником сибірки спор та довготривалим зберіганням в ґрунті, спалахи сибірки в Україні можуть виникнути де завгодно. Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті тривалий час і активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи,  зсувів або механічного впливу.

Сибірка –  гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється Bacillus anthracis.

Джерелом і факторами передачі па­лички сибірки є переважно свійські тва­рини, а також шкіра, шерсть, роги, копита і продукти харчування тварин­ного походження (м'ясо, молоко і ін.). Зараження частіше відбувається під час забою худоби, зняття шкіри з тва­рин, розрізування м'яса худоби, яка хворіла на сибірку. Найчастіше захворювання спосте­рігається теплої пори  року.

Залежно від шляхів проникнення в організм спор можуть бути різні клінічні форми сибірки: легенева (виникає у разі вдихання мікробів), кишкова (у разі харчування зараженим м'ясом, моло­ком), шкірна (через пошкоджену шкіру),   яка прояв­ляється утворенням специфічної ви­разки –карбункулом. Карбункульозна форма спостерігається найчастіше (99,1 %).

Інкубаційний період при сибірці відносно короткий — від кількох годин до кількох діб.

Для профілактики інфікування сибіркою потрібно неухильно дотримуватись наступних заходів:

-купувати м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють;

-люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших;

-важливий контроль захворюваності тварин;

-забій домашньої худоби повинен відбуватися лише з дозволу ветпрацівників;

-потрібно дбати про упорядковане захоронення трупів тварин, а заражені трупи тварин – знищувати;

-необхідний ветконтроль хутряної та шкіряної сировини;

-не нехтувати щепленнями тварин проти сибірки;

-особи, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, мають отримати екстрену профілактику антибіотиками. Для імунізації людей проти сибір­ки використовують живу суху вакцину. У разі прямого контакту людей з матеріалом, який містив сибіркові палички або спори, їх участі у забої і розбиранні туш тварин, які виявили­ся хворими на сибірку, особам, які доглядають за хворими тваринами і брали участь у їх захороненні, вжива­ли в їжу м'ясо хворої тварини, пока­зана екстрена профілактика, її про­водять лише в ранні строки після за­раження (не пізніше ніж 5 діб). Для екстреної профілактики засто­совують антибіотики і протисибірко­вий γ-глобулін (20—25 мл).

В Івано-Франківській області налічується 175 стаціонарно неблагополучних населених пунктів щодо сибірки, де були у свій час зареєстровані спалахи захворювання.

Крім того, в області є 108 відомих місць захоронень трупів тварин, що загинули від сибірки.

Останній спалах захворювання на Івано-Франківщині було зафіксовано ще в 2007 році (с.Старуня Богородчанського району, особисте селянське господарство).

Спеціалістами Богородчанського відділу ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» щороку проводиться відбір проб грунту зі скотомогильників, де відбулись захоронення тварин, що загинули від сибірки для лабораторного контролю на базі лабораторії особливо небезпечних інфекцій.

Лікар-епідеміолог

Богородчанського відділу ДУ «ІФ ОЦКПХ МОЗ»                              Світлана ГАВРИЛКО