Забрудненість грунту яйцями гельмінтів

В епідеміології аскаридозу, трихоцефальозу, стронгілоїдозу та деяких інших гельмінтозів значну роль відіграє грунт, забруднений яйцями гельмінтів. У грунті городів та дворів яйця аскарид і волосоголовців знаходять сприятливі умови для розвитку, стають  інвазійними (заразними), а потім тими чи іншими шляхами можуть бути занесені в рот людини і призвести до зараження. Спостереженнями багатьох авторів встановлено , що основними факторами механізму передачі інвазійних яєць згаданих гельмінтів є: грунт-овочі -рот і грунт-руки-рот, решта мають далеко менше значення.

Люди можуть заражатися аскаридами і волосоголовцями, поїдаючи в сирому вигляді овочі і ягоди, що ростуть на городах і ягідниках, грунт яких удобрюється не знешкодженими нечистотами. При земляних роботах, наприклад, на городі, коли діти бавляться на землі і т. п., забруднюються руки грунтом, у якому можуть бути яйця гельмінтів, а потім брудними руками яйця гельмінтів можуть бути занесені в рот, чи ними може бути забруднена їжа. Забруднений нечистотами грунт може бути змитий талими й дощовими водами і занесений у водойми. Якщо вода з таких водойм буде використана для поливання городів чи для пиття, не виключена можливість зараження людини.

Грунт не каналізованих дворів інтенсивніше забруднюється яйцями гельмінтів, ніж каналізованих. Забруднення грунту яйцями гельмінтів знижується в міру віддалення від найбільш забрудненої ділянки (біля вбиралень він значно більше забруднений, ніж поблизу жилих будинків).

При забрудненні грунту яйця гельмінтів можуть бути на різній глибіні. Найбільшу небезпеку в поширенні аскаридозу в населеному пункті становить поверхневий (у 2-3 см.) шар землі; чим глибший шар землі, тим менша кількість яєць у нього проникає. У різні сезони року відмічається не одинакова забрудненість грунту яйцями гельмінтів. У населеному пункті вона наростає з осені і знижується весною. Частина інвазійних яєць аскарид зберігається в грунті протягом півтора року. Яйця гельмінтів, які є в грунті, можуть переміщуватися підгрунтовими і дощовими водами. Вони можуть бути занесені в глибину грунту при обробці, а також завдяки життєдіяльності організмів, що живуть у грунті – при цьому створюються умові для проникнення яєць гельмінтів у глибші шари.

Яйця аскарид розвиваються в грунті при температурі від 12-13 до 32 градусів тепла, при вищій            температурі розвиток припиняється. Швидкість розвитку залежить від температури: при 12-20 градусів триває 60 днів, при 24-30 градусів усього 15 днів. У період дозрівання яєць аскарид і волосоголовця відносна мінімальна вологість грунту повинна бути не нижча 8%.

Надзвичайно важливе питання в епідеміології аскаридозу про основний період зараження людей звичайно пов’язують з часом масової появи в грунті інвазійних (заразних) яєць аскарид. Так, найчастіше жителі нашої області заражаються аскаридами з червня-липня по вересень-жовтень.

У всіх місцях, де виявлені місцеві випадки аскаридозу, більша чи менша частина перезимувалих у грунті яєць аскарид лишається живими і весною та влітку, при настанні сприятливих кліматичних умов, ці яйця починають розвиватися. Навіть в умовах суворих і тривалих морозів частина яєць аскарид переживає несприятливий період року. Яйця волосоголовця менш стійкі до низьких температур, ніж яйця аскарид.

При контакті з грунтом можна також заразитися личинками анкілостоми (кривоголовкою) і некатором. Заразитися людина може двома шляхами: перкутантно (через шкіру), коли інвазійні личинки заглиблюються через неускоджену шкіру і, мігруючи, попадають у верхній відділ тонкого кишечника людини. Перорально (через рот) зараження буває при проковтуванні інвазійних личинок разом із забрудненими овочами, фруктами і т. п. При температурі повітря нижче 12-14 градусів тапла, достатній вологості та аерації через 1-2 дні розвивається личинка, спочатку рабдитна (незаразна), потім вона линяє і перетворюється у філяріоподібну (заразну) личинку, остання вбуравлюється в тіло людини. Весь процес у грунті триває 7-10 днів. Вологими стеблами личинки можуть підніматися до 30 см. За несприятливих умов інвазійні личинки втрачають рухливість, але залишаються життєздатними до 15 тижнів.

Люди, які за родом своїх занять пов’язані  з земельними роботами можуть заражатися стронгілоїдозом. Це може бути тоді, коли грунт забруднений фекаліями хворих на стронгілоїдоз. У тонкій кишки людини паразитує самка, яка відкладає за добу до 50 яєць. Із них у просвіті кишки утворюються личинки, які не є заразними. Разом із фекаліями людини вони потрапляють у грунт. При сприятливих умовах ( температура +28-34 градуса, достатній вологості) із них утворюються покоління живучих у грунті самок і самців, які утворюють нове покоління личинок, що далі перетворюються на філяріоподібні (заразні). Перше покоління личинок існує 1-4 тижня. У разі відсутності сприятливих умов перше покоління протягом 24-48 годин перетворюється на філяреподібні (заразні) личинки, термін виживання яких є близько 3-4 тижнів. У хворого на стронгілоїдоз виділення личинок гельмінта з фекаліями починається через 17-27 днів після зараження і може продовжуватися до 20 років.

В місцях вигулу собак, при великій кількісті бездомних собак та котів, грунт  може бути забрудненим яйцями токсокар, які виділяються з фекаліями хворих тварин . При проковтуванні яєць (брудні руки, забруднені овочі та фрукти і т. п.) у тонких кишках людини утворюються личинки, які мають міграційну активність, проникають у кров’яне русло і заносяться в різні органи і тканини і там інкапсулюються. Клінічні прояви залежать від масивності інвазії і локалізації процесу в організмі людини.

Могутнім фактором, що дегельмінтизує грунт, є сонячна радіація. Доведено, що яйця гельмінтів, які є на поверхні грунту, швидко гинуть, бо опромінюються сонцем. Профілактичні заходи спрямовані на попередження фекального забруднення оточуючого середовища, особливо грунту городів, ягідників, парників, небезпеку вживання немитих ягід, овочів і фруктів, дотриманні правил особистої гігієни,  проведення медичних оглядів декретованого населення.

За даними медичних видань.

Лікар паразитолог

В.Федорів